Андрей Сладкович
| Андрей Сладкович | |
|---|---|
| Andrej Sládkovič | |
 | |
| Псевдо | Andrej Braxatoris[1] |
| Народився | 30 березня 1820[2][3] Крупіна, Хонт (комітат)[4] |
| Помер | 20 квітня 1872[2][3] (52 роки) Radvaň, Banská Bystricad, Банська Бистриця, Австро-Угорщина |
| Поховання | Radvaň, Banská Bystricad |
| Країна |  Австрійська імперія Австро-Угорщина |
| Діяльність | поет, письменник, літературний критик, драматург, журналіст, парох, критик, перекладач, лютеранський пастор |
| Alma mater | Університет Мартіна Лютера |
| Знання мов | словацька |
| Конфесія | лютеранство |
| Автограф |  |
Андрей Сладкович (словац. Andrej Sládkovič; 1820, Крупіна — 1872, Радван над Гроном) — словацький поет, літературний критик і перекладач. Євангеліст.
Народився в родині Андрея Браксаторіса, учителя крупинської народної змішаної школи та Терези (до шлюбу Бартоломейдесова) (Андрей Сладкович — псевдонім поета). Був восьмою дитиною в родині. Дуже молодим втратив матір, а батько одружився вдруге з Елізабетою Кельнеровою й мав з нею ще трьох дітей. Батько був також одним із членів Словенської літературної спілки (виникла в 1812 році), до якої також входили А. Ловіч, В.Табліч тощо.
Вчився спочатку в Петровчанах, потім — у Банській Штявниці з 1832 року. У ставницькому ліцеї словацькі студенти заснували 1836 року словацьку спільноту. Брав у її роботі активну участь.
У 1839 році давав приватні уроки в родині Павла Пекича та закохався у його доньку Марію. Кохання було нещасливе, Марію примусово видали заміж за багатого пряничника. Марія скоро померла. А нещасливе кохання стало поштовхом до появи поеми «Маріна». З 1840 року Сладкович навчався у Братиславі, де зблизився з Спілкою чехословацької мови та літератури. Першими текстами, які він туди надав, були байки «Ангел Спокою», «Надія та Бретислав», також переклад німецького поета Гердера «Безсмертя» та «До молоді». У 1841 році брав участь у заснуванні «Словенського народного театру».
З 1843 року навчається в університеті в Галлі, де вивчає філософію та теологію. Після цього був вихователем у родині Петра Безега в Рибарах. 1847 року став пастором в Грохоті та одружився з Антоніною Юлією Сековичевою. У революції 1848—1849 років не брав активної участі, але в липні 1849 року був ув'язнений. З 1856 року був пастором в Радвані. Став одним із засновників «Матиці Словенської», керівником її літературно-драматичного відділу, у межах якого оцінював нові праці. З 1860-х років присвятив себе роботі пастиря, релігійним писанням та духовним пісням.
У 1868 році захворів «легеневою водянкою», від якої за чотири роки помер.
- Андрей Сладкович (словацькою мовою), тут же деякі твори [Архівовано 12 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Андрей Сладковіч на Хронос.ру [Архівовано 10 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Андрей Сладковіч на «Літературен свят» (болгарською) [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Андрей Сладковіч
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б в The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Сладкович Андрей // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.